ОЦІНКА ЯКОСТІ ПЛІВКОВИХ ПАКУВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

ОЦІНКА ЯКОСТІ ПЛІВКОВИХ ПАКУВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Л.М. Губа,
доцент кафедри товарознавства
непродовольчих товарів, к.т.н, доцент,
Ю.О. Басова,
доцент кафедри товарознавства
непродовольчих товарів, к.т.н, доцент,
ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»,
Україна, м. Полтава

В умовах загострення конкуренції на ринках збуту продукції помітно зростає і роль упаковки. Більшість товарів, що випускаються промисловістю, транспортують, зберігають і відпускають споживачеві в упаковці або тарі. Упаковка поліпшує вантажообіг, облік і комерційні операції, орієнтує споживачів певних вікових груп або категорій на особливості товару [1, 2].
Ефективність розвитку й функціонування харчової промисловості в ринкових умовах, на внутрішньому і зовнішньому ринку вимагає створення та впровадження нових видів упаковок і тари, для того щоб підвищити їх якість та строки зберігання. Важливу роль у формуванні асортименту та збереженні якості харчових продуктів відіграє паковання. Це підтверджує світова практика реалізації більшості видів продовольчих товарів. Від якості паковання в значній мірі залежать споживні властивості продукту [3, 4].
Метою даної роботи є дослідження якості полімерних плівкових пакувальних матеріалів.
Полімерні плівки широко використовують для виготовлення споживчого паковання. Так, хлібобулочна продукція не є виключенням. Всі плівки, які використовуються для її упакування, мають харчове призначення та застосовуються як одноразова упаковка для продуктів короткочасного строку зберігання. Їх відмінними особливостями є те, що поліетиленова плівка призначена лише тільки для холодного упакування, а поліпропіленова і полівінілхлоридна – придатні як для холодного, так і для гарячого упакування продукції. Це є значними перевагами, враховуючи особливості виробництва хлібобулочних виробів [5, 6].
З метою оцінки якості плівкових пакувальних матеріалів, які використовуються для упакування хлібобулочних виробів механічним способом на вітчизняних хлібокомбінатах, були обрані для порівняння найбільш вживані зразки плівок: зразок № 1 - стретч-плівка харчова поліетиленова (ТОВ «Мегатара», Україна); зразок № 2 – харчова поліпропіленова плівка (ТОВ "Виробнича фірма "Полімер", Україна); зразок № 3 – стретч-плівка харчова полівінілхлоридна (Фірма "Козак+", Україна).
Дослідження їх якості та визначення комплексних показників якості зазначених плівок проводили із використанням фізичних та фізико-механічних показників: товщина, мкм; щільність, г/см3; міцність при розриванні, МПа; відносне подовження при розриванні,%; проникність водяної пари, г/м2 за 24 год. Найвищий показник якості отримала стретч-плівка харчова поліетиленова - 0,67, який на 0,04 більший, ніж для у плівки харчової полівінілхлоридної та поліпропіленової.
Однак слід відзначити, що всі зразки плівок мають доволі низький комплексний показник якості. Найбільше зниження комплексного показника якості досліджуваних полімерних плівкових матеріалів відбулося за рахунок їх невисоких показників щільності та міцності. Це можна пояснити їх призначенням. Тобто, для формування одноразового паковання, яке має місце при упакуванні хлібобулочних виробів, доцільно виходити із практичної доцільності та економічної ефективності.

Список використаних джерел